Виховний захід «Шевченко в житті українського народу»

В ці святкові Шевченківські дні в декоративно-прикладному музеї Піщанської ЗОШ відбувся виховний захід «Т.Г.Шевченко в житті українського народу». На цю зустріч були запрошені вчителі та учні школи. Під час творчого уроку діти дізналися про твори Т.Г.Шевченка, в яких він часто згадував про улюблені рослини та дерева, а також предмети побуту та ремесла українців. Діти читали уривки з творів письменника , а керівник музею Коніщук А.І. розповідала про ремесла українців. Вчитель образотворчого мистецтва Касьян І.В. розповіла про Шевченка як художника, та продемонструвала ілюстрації до його творів, виконані учнями школи. Вчитель географії Лінчик Т.І. розповіла про місця де народився,  жив, служив рекрутом в армії та вчився Великий Українець.

Україна – рідна священна земля наших дідів і пращурів. Український народ споконвіку шанував землю, хліб на столі, рушник на стіні, мамину пісню.

Село на нашій Україні -       

Неначе писанка, село.    

Зеленим гаєм поросло. 

Цвітуть сади, біліють хати…                                                                                                        писав Тарас Шевченко. Кожен народ має свого генія. Україна також мала його – Тараса Григоровича Шевченка.                  

  – Наша дума, наша пісня.     

  Не вмре, не загине…     

 Он, де, люди, наша слава, 

 слава України, - 

 -  Без золота, без каменю,  

 Без хитрої мови,   

 А головна та правдива,  

 Як Господа слово.

Верба найулюбленіше дерево Великого Кобзаря.                                                                            

  Реве та стогне Дніпр широкий,      

Сердитий вітер завива,   

Додолу верби гне високі…

   Гай шепоче, гнуться лози     

  В яру при дорозі  

  Думи душу осідають,

 І капають сльози.

А верби ген, понад ставами,                                                                                             

Тихенько собі  купають зелені віти.     

       Біля струмків, на берегах річок можна зустріти великі хащі верболозів. Верба найбільш поширена як природний матеріал. Здавна люди запримітили її чудові властивості. Міцна, зручна в плетінні, вона годилася для створення великих та малих виробів. Розповідь про лозоплетіння.

Також однією з улюблених рослин  Шевченка є  символ України – калина. Цій красивій рослині він присвятив багато уваги в своїх творах. Калина полюбила українську землю, а український народ шанує її  за пишну вроду та лікувальні властивості.                                               

Зацвіла в долині                                                     

 Червона калина, 

 Ніби засміялась   

Дівчина- дитина.

 Жоден сімейний обряд в Україні не обходився без калини. Весільний коровай неодмінно прикрашали гілочками калини, цвітом прикрашали весільне гільце молодої, калину вишивали на рушниках та сорочках. А ще калина є символом отчого дому. – тому у петриківському розписі (традиційному для нашого регіону) найчастіше зображали кетяги калини.

Розповідь про петриківський розпис.

Велику увагу в своїх творах, Великий Кобзар приділяв рушникам та сорочкам – невід’ємній складовій українського народу. Т.Г.Шевченко писав:                                                                                                                                        

А колись…. давно, колись-то                                                                                               Рушники вже ткались,                                                                                                                                   

І хустина мережилась…

Для українських рушників характерні спільні риси – вони вишивались гладдю або хрестиком. Найпопулярніші рушники вишиті червоним та чорним кольором. Старі люди кажуть, що то горе з радістю переплітаються. «Хата без рушника, що сім’я без дітей», - казали в народі. Розрізняли декілька видів рушників. «Утирач» використовувався для рук і обличчя. «Стирок»- для посуду, столів, лав. «Покутник» і «Кілковий»- оздоблював стіни, покуті. «Божник» - для облямування ікон. Окремо зберігалися ритуальні рушники: плечові – для сватів, весільні – для весільних обрядів. У рушники загортали новонароджених. Рушники на смерть заготовляли заздалегідь.

Розповідь про рушники.

Найдавніше  ремесло, яким займалися жінки, – це ткацтво. Воно відоме  на всіх землях ще з  часів Київської Русі. Про це ремесло писав і Т.Г.Шевченко :

              …. А мати                                                                                                                   

Сидить на призьбі коло хати                                                                                                            

Та вовну з кужеля пряде…

…Марія найнялася прясти                                                                                                                     

У копна вовну. А святий                                                                                                              

Іосиф взявсь отару пасти…

Тканини в домашніх умовах виготовляли здебільшого з льону, конопель та вовни. Майже в кожній хаті була прядка, ткацький верстат. Крім простого ткацтва, в Україні виготовляли узорні тканини з орнаментом. Спосіб виготовлення тканини був трудомісткий і довготривалий.

Розповідь про ткацтво.

Великий поет дуже любив діточок і в своїх творах, приділяв велику увагу іграшкам, якими на той час бавились діти. У цій народній іграшці зберігалась величезна енергія та традиції українського народу. Через іграшку передавався увесь досвід наших предків. До речі усі ці іграшки були тільки з природного матеріалу: солома,дерево, сир, глина, тканина, верба тощо.

Звичайні діточки! Ідуть                                                                                                                      

І веселенькі, і здорові,                                                                                                                         

Аж любо глянуть, як ідуть.                                                                                                       

Отож воно, мале, взяло                                                                                                          

Другую паличку у Йвася -                                                                                                                      

Івась у коники ігрався,-                                                                                                                   Зробило хрестик і несло                                                                                                                       

 Додому, бачте показати,         

Що й він уміє майструвати.

І внучатам із клуночка                                                                                                           

Гостинці виймала:                                                                                                                                           

І хрестики, й дукачики,                                                                                                                

Й намиста разочок                                                                                                                 

Яриночці, і червоний                                                                                                                                   

З фольги образочок,                                                                                                                        

А Карпові соловейка                                                                                                                             

Та коників пару.

Розповідь про народну іграшку та види ляльок-мотанок.

Внесок Великого кобзаря у  скарбницю української культури важко переоцінити. Без  Т.Г.Шевченка неможливо уявити ані нашого народу, ані нашої країни. Він – символ волелюбності українців. Збереження пам’яті Кобзаря, виховання на його творах нових громадян України було, є і буде нашим святим обов’язком, запорукою збереження незалежності нашої країни. І сьогодні в українських сім’ях і на дніпропетровській землі також на прикладі Тараса Шевченка виховуються діти, таланти і творчість яких створюватимуть нову славу України.

В ці святкові Шевченківські дні в декоративно-прикладному музеї Піщанської ЗОШ відбувся виховний захід «Т.Г.Шевченко в житті українського народу». На цю зустріч були запрошені вчителі та учні школи. Під час творчого уроку діти дізналися про твори Т.Г.Шевченка, в яких він часто згадував про улюблені рослини та дерева, а також предмети побуту та ремесла українців. Діти читали уривки з творів письменника , а керівник музею Коніщук А.І. розповідала про ремесла українців. Вчитель образотворчого мистецтва Касьян І.В. розповіла про Шевченка як художника, та продемонструвала ілюстрації до його творів, виконані учнями школи. Вчитель географії Лінчик Т.І. розповіла про місця де народився,  жив, служив рекрутом в армії та вчився Великий Українець.

Україна – рідна священна земля наших дідів і пращурів. Український народ споконвіку шанував землю, хліб на столі, рушник на стіні, мамину пісню.