Та  одним із найзворушливіших моментів став лист учениці 10 класу Сороки Руслани:

-         Привіт, герою!

Відверто кажучи, я пишаюсь тими,хто добровільно пішов захищати рідну землю не заради грошей чи визнання,- для мене це надзвичайний прояв мужності й патріотизму. Я теж патріот і я дякую за мирне небо над нами. Тож хочу поділитись спокоєм та затишком, які оточують нас.

   Я учениця Піщанської школи, можу спокійно ходити до школи та проводити своє дитинство дякуючи тобі, воїне! У школі нас вчать любити свою Батьківщину. Ми знаємо наших героїв, ми гордимось вами! Хоч більшість з бідних сімей, ми всім селом збираємо кошти для воїнів АТО. Також в нашій школі кожного понеділка проходить лінійка, яка починається з дружнього виконання гімну учнями та вчителями. Яб дуже хотіла передати це відчуття затишку, коли ти сидиш у теплій хаті, на колінах мурчить кошеня, таке м’яке й пухнасте, на кухні батьки п’ють чай із старшою сестрою та її чоловіком, дім переповнює сміх маленьких племінників. Їх бігання та дзвінке щебетання наповнюють душу теплом. Впевнена, що вам цього не вистачає. Адже більшість залишили вдома сім’ю… Та я щиро вірю, що ви повернетесь додому живі й здорові. Простими людськими словами, яхочу підтримати вас і, хоч не вмію дуже гарно писати, передати тепло наших душ.

   Ми з сім’єю намагаємось допомагати, тому передаємо вам гостинці. Я хочу, щоб ви знали, ми віримо в вас, ми усіма силами разом здобудемо перемогу. Як і раніше, як і завжди.

   Сподіваюсь мій лист зігріє вашу душу і зможе передати хоч частинку того, що відчуваю я, пишучи вам.

   Бережіть себе! Повертайтесь живими!

      Слава Україні!

       Героям слава!