В умовах нинішньої сучасної української школи особливої уваги набувають педагогічні ідеї В.О. Сухомлинського, який у розвитку здібностей та інтересів учнів важливу роль відводив учителю: «Важко переоцінити роль особистості вчителя, його духовного обличчя в пробудженні і розвитку творчих здібностей, нахилів, талантів учня», - писав Василь Олександрович Сухомлинський.

Визначний педагог високо оцінював важку працю вчителя, вдумливого геолога, що повинен уміти розшукати скарби природи, «натрапити чи то на золоту жилку, чи на коштовний камінь, чи на вічний граніт».

Василь Олександрович писав, що саме від педагога залежить, чим стане серце дитини – «ніжною квіткою чи засушеною корою». Він наголошував, що робота вчителя – це творчість, а не буденне зштовхування знань в дітей. Дитина повинна вчитися не заради оцінки, а відчувати потяг до знань, порив до чогось нового, до творчості. Прагнення до творчості може запалити в дітях лише той вчитель, який сам працює творчо. Справжній вчитель не може жити без творчості. Тільки творчий вчитель може розвинути здібності, можливості у дітей. Василь Олександрович виділяє такі якості вчителя, які дозволяють виявити творчий потенціал учня:

спрямованість та формування творчої особистості учня;
педагогічний такт;
здатність до співчуття, співпереживання, вміння поставити себе на місце іншого;
вміння розвинути дитячу уяву;
аптистизм (вміння миттєво перетворюватися в нові образи);
вміння ставити цікаві парадоксальні запитання, створювати проблемні ситуації;
вміння збуджувати питання дітей;
наявність почуття гумору.

Необхідна риса педагога – оригінальність, безпосередність особистісного бачення світу, віра у вигадку, вміння дивитися на світ очима дитини. Зберегти в собі дитячу безпосередність – це щаслива умова для педагогічного мистецтва.

Справжнього вчителя характеризує постійний пошук оптимальних дидактичних, виховних, методичних та педагогічних рішень. Творчість педагога проявляється також в ефективному застосуванні набутого ким-небудь досвіду в нових умовах, у вдосконаленні раціоналізації, модернізації відомого відповідно до нових завдань в гнучкості при виконанні запланованого в непередбачених ситуаціях, вдалій імпровізації як на основі точного знання і компетентного розрахунку, так і високорозвиненої інтуїції; в умінні фантазувати, бачити близьку і далеку перспективи в роботі; трансформувати рекомендації методичного посібника.

Тонкий психолог і знавець дитячої душі, Василь Олександрович зазначав, що найвища насолода життя – у педагогічній творчості, яка чимось наближається до мистецтва. Він вважав: головна особливість її у тому, що об’єктом діяльності є дитина, яка постійно змінюється. Тому творчий вчитель будує роботу, враховуючи особливості дитини та закономірності її розвитку, економно, без зайвого тиску керуючись цим процесом, намагається поставити її в такі умови, які спонукали б до пошуку ефективних, виразних, влучних засобів утілення творчого задуму.

Творчість – це діяльність, яка породжує щось нове, раніше не відоме на основі осмислення вже нагромадженого досвіду та формування нових комбінацій знань, вмінь, продуктів. Творчість має різні рівні. Для одного рівня творчості характерне використання вже відомих знань та розширення меж їх використання; на іншому рівні створюється зовсім новий підхід, який змінює звичний погляд на об’єкт чи галузь знань.

Як специфічний вид людської діяльності творчість погляд із «новизною» характеризується і «прогресивністю». Справжня творчість гуманна за своєю природою оскільки спрямована на розвиток та саморозвиток особистості, культури суспільства.

Визначаючи творчість як вид людської діяльності відзначають такі ознаки, що характеризують її як цілісний процес:

наявність протиріччя проблемної ситуації або творчого завдання;
соціальна та особиста значимість і прогресивність, яка робить внесок у розвиток суспільства та особистості;
наявність об’єктивних (соціальних, матеріальних) передумов для творчості;
наявність суб’єктивних передумов для творчості (знань, умінь, особливо позитивної мотивації творчих здібностей особистості);
новизна й оригінальність процесу і результату.

Якщо з названих ознак свідомо не врахувати хоча б однієї, творча діяльність, або не здійсниться, або її не можна буде називати творчою.

Педагогічна діяльність – процес постійної творчості. Але на відміну від творчості в інших сферах (наука, техніка, мистецтво) творчість педагога має справу з розвитком особистості. Звичайно, педагог, який творчо працює, а тим більше педагог-новатор, створює свою педагогічну систему, яка за конкретних умов є способом отримання найкращого результату. Академік В.Енгельгард писав, що творчість у своїх першоджерелах є результатом вродженої, фізіологічної потреби, це «результат певного інстинкту, який відчувається так само владно, як потреба птаха співати або прагнення риби підніматися проти течії бурхливої гірської річки».

Однак творчість буває різною. Вона обумовлена творчим потенціалом особистості, який, якщо говорити про педагога, формується на основі нагромадженого ним соціального досвіду, психолого-педагогічних та предметних знань, нових ідей, умінь та навичок, які дозволяють знаходити й застосовувати оригінальні рішення, новаторські форми і методи й тим самим вдосконалювати виконання своїх професійних функцій. З іншого боку, досвід переконує, що творчість приходить лише тоді і тільки до тих, для кого характерне ціннісне ставлення до праці, хто прагне підвищення професійної кваліфікації, поповнення знань та вивчення досвіду як окремих педагогів, так і їх колективів.

Деякі вчені вважають творчою особистість, у якої важливою характеристикою є креативність як здатність перетворювати діяльність у творчий процес. Є. Громов та В. Моляко називають сім ознак креативності: оригінальність, евристичність, фантазія, активність, сконцентрованість, чіткість, чутливість.

Творча діяльність вчителя, на думку В. Раєвського, здійснюється у двох основних формах: застосування відомих засобів у нових поєднаннях щодо педагогічних ситуацій, які виникають у навчальному процесі, і розробка нових засобів щодо ситуацій, аналогічних тим, з якими вчитель мав справу раніше. На початковій стадії творчий педагогічний процес являє собою встановлення нових зв’язків і комбінацій з раніше відомих понять і явищ. Він може бути реалізований на основі спеціальної методики. Оптимальні шляхи його здійснення можна визначити через алгоритм або за допомогою евристичної системи правил, виконуючи які легше знайти рішення. Вказівки до педагогічної діяльності норми цієї діяльності – необхідне науково обґрунтоване керівництво для вчителя в його роботі. Виконання цих вказівок (якщо вони сприймаються саме, як керівництво, а не догма) відкриває вчителю простір для творчої праці.

Учитель школи нового типу не просто навчає чи виховує, він формує світосприйняття й світорозуміння, світогляд і волю, ідеали, поняття моральності та краси, формує духовно-інтелектуальну творчу особистість, адаптовану до нових умов, різнобічно розвинену, соціально зрілу, яка успішно засвоює ціннісно-нормативний досвід попередніх поколінь, виробляючи свій власний досвід, діяльності, творчості, спілкування.

Творчість і діяльність педагога характеризуються різними рівнями:

рівень елементарної взаємодії з класом: учитель використовує зворотній зв'язок, коригує свій впливає за його результатами, він не діє за досвідом інших учителів.
Рівень оптимізації діяльності на уроці, починаючи з його планування, коли творчість проявляється у вдалому виборі й доречному компонуванні вже відомого вчителю змісту, методів і форм навчання.
Евристичний, коли учитель використовує творчі можливості безпосереднього спілкування з учнями.
вищий рівень творчості учителя, який характеризується його певною самостійністю, використання готових прийомів, але в які вкладається особистісний початок, тому вони відповідають його творчій індивідуальності, особливостям виховання, конкретному рівню розвитку класу.

Згадані вчені-педагоги пропонують також варіанти співтворчості учителя з учнями:

учитель не співвідносить свій творчий процес з діяльністю учнів, він творить для себе і від себе;
учитель співвідносить свою творчість з діяльністю класу, керує спільним творчим процесом;
учитель враховує нюанси діяльності окремих учнів;
учитель створює спільну концепцію уроку, враховує особливості окремих учнів.

Отже педагогічна майстерність – це діяльність вчителя на рівні відомих зразків, викладених у методичних розробках і рекомендаціях, а творчість це завжди пошук і знаходження нового, це створення нових оригінальних підходів, окремих прийомів, що переростають у педагогічний досвід.

Піщанський ліцей Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області

«Творчість вчителя як невід’ємна складова розвитку творчості учнів»